Новий український парламент, обраний 28 березня 1998 року, дає надзвичайно цікавий матеріал для вивчення впливу виборчої системи на формування та діяльність парламентських фракцій у парламенті. Адже саме Верховна Рада України 14-го скликання, на відміну від своїх попередників була обрана на основі змішаної виборчої системи, коли половина депутатів була обрана за партійними списками в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі.

Верховна Рада України 13-го скликання, яка обиралась на основі одномандатних округів, під час розгляду виборчого закону протягом 1995-97 років, головним аргументом на користь змішаної системи висувала необхідність структурування парламенту і створення парламентської більшості. Навіть закон про комітети і комісії Верховної Ради був відхилений по простій причині: законопроект передбачав пропорційний принцип формування комітетів та обрання їх голів, а депутати були переконані, що новий закон про вибори дасть можливість сформувати більшість.

Спробуємо проаналізувати структуру ВРУ 13-го та 14-го скликання .

У ВРУ 13-го скликання на першій сесії було утворено 9 депутатських груп і фракцій: Комуністична, Соціалістична, Аграрники, МДГ, Єдність, Центр, Державність, Реформи, Рух, , проте в процесі роботи парламенту групи частково змінювали свою чисельність і назву і на кінець роботи парламенту їх було уже 10 - Комуністична, Соціалістична і селянська партії, Аграрники, МДГ, Єдність, Конституційний Центр, Реформи, Рух , Соціально-ринковий вибір, Незалежні загалом жодна з них не мала більшості, а парламент працював досить часто у режимі ситуативної більшості і його періодично лихоманило від політичних суперечок. Хоча незважаючи на це він зміг ухвалити достатньо демократичну Конституцію України.

Що сталося із структурою парламенту після виборів 1998 року? Насьогодні в парламенті 10 депутатських фракцій та груп і знову ж жодна з них не має більшості. Мало того, протистояння між правим та лівим крилом парламенту стало значно жорсткішим, що привело до значного подовження у розгляді багатьох питань і наприклад обрання керівництва парламенту тривало практично два місяці.

Розглянемо результати голосування за партійні списки у загальнонаціональному окрузі та кількість отриманих мандатів, а також чисельність сформованих фракцій.

Таблиця 1.

Перед тим, як перейдемо до аналізу впливу партійного принципу формування фракцій на фракційну дисципліну згадаємо дебати в українському парламенті щодо величини прохідного бар`єру для партійних списків і розглянемо два варіанти. Варіант 1, як би виглядав склад українського парламенту у разі втановлення прохідного бар`єру для партійних списків у 5%, як спочатку і пропонувалось і варіант 2, як виглядав би склад українського парламенту у разі застосування “німецької” схеми, тобто “партійні списки беруть участь у розподілі мандатів незалежно від проходження бар`єру у разі, якщо їхні кандидати у мажоритарних округах одержали не менше як три мандати”(автор подавав таку пропозицію в 1995,97 роках). Ці дані також зведені у таблиці.

Таблиця 2. Як би виглядав склад українського парламенту, якби прохідний бар`єр був 5%

Таблиця 3. Як би виглядав склад українського парламенту, якби до розподілу мандатів були допущені списки, кандидати яких одержали не менше 3 мандатів у мажоритарних округах

Порівнявши таблиці 1, 2, 3 можна зробити висновок, що застосування “німецького” підходу до розподілу мандатів між списками, дало б більш правильне представлення партій та блоків у парламенті, у той же час бар`єр у 5% привів би до надзвичайної поляризації парламенту. Але це лише розрахунки пост-фактум.

Що стосується реалій сьогодення, то як видно із таблиці 1 фракції , НДП, Громада та СДПУ(о) найбільше наростили свою чисельність за рахунок безпартійних депутатів - мажоритарників. Наскільки це вплинуло на дисципліну у фракції і наскільки дисципліна фракцій більш розбавлених мажоритарщиками відрізняється від дисципліни монопартійних фракцій? Подивимось на мал.1 “Карта депутатських позицій по всіх поіменних голосуваннях 1 сесії.

Малюнок 1.

Невелике пояснення до малюнку:

Чим менше коло, що окреслює голосування фракції, тим монолітніше голосує фракція. Розміщення по горизонтальній осі в основному визначається ставленням фракцій до двох параметрів - лівизни та відносин до президента та виконавчої влади в цілому.

Як видно із цього малюнку, найбільш монолітними фракціями на першій сесії були КПУ та НРУ і це зрозуміло, але що стосується ПСП, то з першого погляду важко зрозуміти чому монопартійна фракція має таке неоднакове голосування. Але коли подивитись малюнок 2, то можна побачити, що голосування цієї фракції розтягнулись по вертикальній осі, тобто причина тут скоріше на у відношеннях ідеологічних , а скоріше особистностих. Фракція розкольно голосує по пропозиціях від окремих депутатів іншої близької по ідеології фракції.

Малюнок 2.

Ці ж малюнки показують, що найбільш антагоністичними між собою фракціями є КПУ та НДП. Приведені картинки дають підставу сьогодні зрозуміти, чому так сталося, що спікеріада закінчилась плачевними наслідками для НДП. Адже і ПЗУ і особливо СДПУ, по об`єктивним показникам голосувань знаходяться досить далеко від НДП (значно лівіше).

Щоби зрозуміти наскільки позиції фракцій залежать від розгляду конкретних питань, варто глянути на моніторинг позицій депутатських фракцій протягом кількох тижнів першої сесії (див. ДОДАТОК 1). Ось тут можна побачити, як в залежності від ситуації міняються союзники. Якщо найбільш стабільними у своїх позиціях при будь-якому голосуванні залишаються з одного боку НДП і РУХ, а з іншого КПУ та Лівий Центр, то позиції інших фракцій, особливо Громади та ПСП часто міняються до супротивного. Що це? Наслідок відсутності стійкої більшості однієї сили, що дозволяє дрібним фракціям, пристаючи до однієї чи іншої сили виторгувати для себе якісь дивіденди, чи просто відсутність справді партійної ідеології?

Показовим тут є порівняння нинішньої ситуації з ситуацією в парламенті минулого скликання. На Додатку 2, показані карти позицій фракцій ВРУ 13-го скликання на першій та восьмій сесії. Тут також було два полюси КПУ та РУХ і дві фракції МДГ та Єдність, які фактично визначали результати голосування, приєднуючись до тієї чи іншої позиції. Тобто у цій частині нового результату від впровадження змішаної виборчої системи ми поки що не досягли. Цікаве лише питання, а як будуть мінятись позиції фракцій з наближенням парламентських виборів. Картина у ВРУ 13-го скликання показує, що до закінчення строку повноважень позиції фракцій почали зближатись, а можливо просто всі фракції осідлали одну риторику і почали навіть голосувати більш одностайно чи просто перестали ставити в порядок денний питання по яким не могли зійтися.

Спробуємо ще поглянути на фракційну дисципліну протягом першої сесії, малюнок 3. Найменш дисциплінованими тут виявились три “найбагатших” фракції: ПЗУ, Громада та НДП. Найвищий індекс дисципліни мають комуністи. Напевне це і була воля до перемоги у спікеріаді, а частка вини за свою поразку у цій гонці у НДП напевне лежить у недисциплінованості фракції.

Тут варто подивитись ще на одну можливу причину стабільності позиції фракції - індекс партійності, тобто наскільки потужно у фракції представлена партія, що дала назву фракції.

Як бачимо із цієї таблиці найбільш монопартійними є фракції комуністів та Руху, найменш партизована фракція НДП. Незважаючи на таку суттєву, зовнішню відмінність цих двох фракцій: Рух та НДП, по суті вони є дуже близькими по об`єктивним показникам. Цікаво, що є все таки найголовнішою причиною близькості позицій: демократичні цінності чи однакова наближенність до нинішньої влади?

Цікавим показником у аналізі позицій депутатських фракцій є співпадіння голосувань лідера фракції з середньозваженим голосуванням фракції в цілому. Тут за деякі тижні можна побачити взагалі унікальні результати, коли лідер однієї фракції в основному голосує... як фракція зовсім інша, тобто індес співпадань його голосування з голосуванням більшості членів його фракції менший, ніж індекс співпадань його голосуванням з голосуванням іншої, часом чи не ворожої фракції!?

На жаль ми не можемо запропонувати на загальний огляд таке дослідження, оскільки по всіх голосуваннях за першу сесію це зробити практично неможливо так як багато лідерів фракцій пропустили надто велику кількість голосувань, що не дозволяє показати об`єктивну картину.

Висновки:

Впровадження змішаної виборчої системи в Україні поки, що не принесло в діяльність парламенту відчутних позитивних змін у порівнянні з парламентами минулих скликань.

Кількість депутатських фракцій не зменшилась і формування політичної більшості в парламенті не відбулось.

Поляризація парламенту відбувається по лінії КПУ та Лівого центру з одного боку та НДП і РУХу з іншого боку.

Відсутність значної переваги однієї-двох фракцій в парламенті дозволяє дрібнішим фракціям, приєднуючись до однієї з сторін протистояння вирішувати свої питання більш успішно ніж фракціям потужним. Найбільш “гнучкі” позиції тут займають ПСП та СДПУ.

Об`єктивні показники голосувань фракцій показують, що значна частина фракцій побудована на інших, ніж ідеологічних принципах, тому при зміні політичної ситуації в країні такі фракції можуть зазнати серйозної трансформації.

Таких перемін у складі фракцій слід чекати у досить недалекому майбутньому, особливо враховуючи рішення Конституційного Суду про можливість формування фракцій із депутатів, чиї партії не здолали виборчого бар`єру.

Можна також спрогнозувати, що потенційно можливий більш тісний альянс НДП та РУХу, особливо за умови, що НДП не буде підтримувати нинішнього Президента на наступних виборах.

Примітка:

Цей аналіз не враховує змін, що наступили на другій сесії парламенту. Проте політична ситуація в Україні розвивається таким чином, що антагонізм між правим та лівим крилом українського парламенту продовжуватиме наростати, а наближення президентських виборів, особливо після початку висування кандидатів внесе суттєві зміни в структуру та чисельність депутатських фракцій.

Анатолій Ткачук, Голова Інституту громадянського суспільства

Костянтин Лиходій, співробітник Лабораторії Ф-4.

ДОДАТОК 1.

Верховна Рада України (14-го скликання), 1998 рік.

за 12-15 травня


за 19-22 травня


за 26-29 травня

ДОДАТОК 2.