Khmelnitsky online - Природний i механiчний рух населення

Природний i механiчний рух населення
Чисельнiсть населення областi формується в результатi його природного i механiчного руху. Природний рух населення характеризується коефiцiєнтами народжуваностi, смертностi та природного приросту. Цi показники в
Хмельницькiй областi близькi до середнiх по Українi i мають тi ж тенденцiї: народжуванiсть з року в рiк зменшується, смертнiсть зростає, а, отже, скорочується природний прирiст. У 1990 p. вiн вперше став вiд'ємним, а в 1993 p. становив уже -3,6 чол. на 1000 мешканцiв областi (при народжуваностi 11,7 i смертностi 15,3). Порiвняйте: в 1960 p. на кожнi 1000 чол. в областi народжувалось 19,7, помирало 7,2 чол., тобто коефiцiєнт природного приросту становив 12,5. Низький природний прирiст характерний для бiльшостi iндустрiальних країн з високим рiвнем урбанiзацiї, значним залученням жiнок до суспiльного виробництва, певною психологiчною установкою батькiв на обмеження народжуваностi, великою часткою людей старшого вiку тощо. В Українi до цих чинникiв долучились також глибокi кризовi явища в економiцi, суспiльнiй сферi, екологiї, що викликає невпевненiсть багатьох сiмей у завтрашньому днi. Низькi показники природного приросту на Хмельниччинi пояснюються ще й тим, що майже половину людностi областi становлять мешканцi сiл, де ще в 1970-х роках розпочалась депопуляцiя населення (загальне скорочення його чисельностi внаслiдок переважання смертностi над народжуванiстю), масштаби якої зростають в усiх районах. Коефiцiєнт смертностi в сiльськiй мiсцевостi бiльш як удвiчi переважає показник у мiстах. Природний прирiст мiського населення областi наразi ще додатнiй, проте також рiзко скорочується. Найвищi показники його мають мiста, в яких значна частка осiб молодого i середнього вiку, що прибули на роботу чи навчання (Хмельницький, Кам'янець-Подiльський, Славута, Старокостянтинiв - вiд 4 до 6 чол. на 1000 жителiв, Нетiшин - близько 10). Натомiсть, деякi селища, якi за вiковою структурою населення подiбнi до сiльських поселень, мають природний прирiст, близький до нуля або менший за нього (Стара Синява, Чорний Острiв, Закупне, Грицiв, Стара Ушиця, Смотрич та iн.). Щорiчно десятки тисяч мешканцiв областi беруть участь у просторовому перемiщеннi мiж рiзними населеними пунктами i і територiями. Механiчний рух населення, пов'язаний iз змiною мiсця його проживання, називають мiграцiєю. В 1992 p. понад ЗО тис. жителiв Хмельниччини покинули попереднє мiсце i близько 40 тис. чоловiк набули в областi нове мiсце проживання. За напрямком потокiв їх учасники здiйснювали внутрiшнi (внутрiобласнi та мiжобласнi внутрiдержавнi) i зовнiшнi (мiждержавнi) мiграцiї, а за тривалiстю - постiйнi i тимчасовi (в т.ч. сезоннi) перемiщення. Чисельно переважа.-.ть внутрiшньообласнi мiграцiйнi потоки, а се ред них - мiграцiї людей з сiл у мiста та мiж мiськими поселеннями. На внутрiшньодержавному.рiвнi основний мiграцiйний обмiн здiйснюється iз сусiднiми областями, а також спостерiгається вiдплив людей з Хмельниччини в Київ i столичну область. Мiждержавнi мiграцiйнi потоки зв'язують Хмельницьку область переважно з країнами колишнього СРСР, насамперед Росiєю. У бiльшостi випадкiв мiграцiї здiйснюються з економiчних чи сiмейно-побутових причин. Пошуки мiсць працi з високими заробiтками були причинами тимчасових мiграцiй в iншi областi України, в пiвнiчнi i схiднi регiони Росiї, а останнiм часом - i в деякi країни Схiдної та Захiдної Європи. Серед причин зовнiшнiх мiграцiй певне значення мають етнонацiональнi та полiтичнi (виїзд єврейського населення, повернення на Батькiвщину українцiв iз схiдної дiаспори, вселення в область вiйськовослужбовцiв, виведених iз країн Центральної Європи та iн.). Мiграцiйнi процеси сприяють зростанню мiського населення областi i вiдпливу мешканцiв iз сiл, чим ще бiльше ускладнюють демографiчну ситуацiю в них. Так, у 1989-1992 pp. мiськi поселення "придбали" за рахунок мiграцiї майже 29 тис. чол. (72% цьою приросту припало на обласний центр та п'ять наступних за люднiстю мiст областi - Кам'янець-Подiльський, Славуту, Шепетiвку, Нетiшин i Старокостянтинiв). Сiльськi ж населенi пункти втратили ?а цей час понад 22 тис мешканцiв. Найбiльший вiдплив сiльського населення мали тi райони, в яких знаходяться вказанi вище мiста, а також Ізяславський, Красилiвський, Волочиський. В областi поширена також "маятникова"' рухливiсть населення представлена щоденними трудовими, перiодичними i епiзодичними соцiально-побутовими поїздками населення. Спрямованi вони, здебiльшого, у мiста iз сiл i селищ, розташованих вздовж залiзниць та автошляхiв. Наприкiнцi 1980-х рокiв найбiльший маятниковий трудовий потiк (11-12 тис.чол.) був у Хмельницький i Кам'янець-Подiльський, далi - в Шепетiвку, Нетiшин, Iзяслав, Полонне, Дунаївцi. В меншiй мiрi були представленi трудовi потоки iз мiст у навколишнi поселення; найбiльше працюючих виїжджало з Волочиська, Дунаївцiв, Старокостянтинова. Останнiми роками, в зв'язку iз простоями промислових пiдприємств та транспортними проблемами, маятникова рухливiсть населення зменшилась. Впровадження нових форм господарювання в мiстi i на селi сприятиме скороченню зайнятих у промисловостi i зростанню їх у сферi обслуговування, бiльшому закрiпленню працюючих у мiсцях проживання. Натомiсть, зростатиме значення маятникових соцiально-побутових поїздок.