Khmelnitsky online - Грунти

Грунти
Сучасний грунтовий покрив Хмельницької областi сформувався пiд впливом грунтотворних порiд, рельєфу, клiмату, рослинного покриву та господарської дiяльностi людини. Грунтотворнi породи - це леси i лесовиднi суглинки, пiски, супiски, вапняки, глини, алювiальнi вiдклади. На територiї з рiвнинним рельєфом i лiсостеповою рослиннiстю вони стали основою для формування рiзних типiв грунтiв. На лесах i лесовидних суглинках утворилися чорноземнi i сiрi лiсовi грунти; на твердих карбонатних породах - дерново-карбонатнi, на алювiальних вiдкладах в долинах рiк - лучнi, лучно-болотнi i торфово-болотнi грунти. Найбiльшу площу займають лiсостеповi опiдзоленi грунти, якi об'єднують такi пiдтипи: ясно-сiрi i сiрi лiсовi, темно-сiрi i чорноземи опiздоленi. Ясно-сiрi i сiрi лiсовi поширенi на пiдвищеннях та схилах в рiзних районах областi, але найбiльше - в її
пiвнiчно-захiднiй та пiвденнiй частинах. Вони сформувалися на лесах i лесовидних суглинках пiд лiсовою рослиннiстю. Гумусовий горизонт має невелику товщину, вмiст гумусу незначний (1,5-2,2%). Грунти незструктурнi, мають кислу реакцiю, малий вмiст поживних речовин i тому потребують вапнування, внесення добрив. Темчо-сiрi опiдзоленi займають вирiвнянi дiлянки вододiлiв i пологі схили в центральнiй та пiвденнiй частинах областi.. Вони менше опiдзоленi; -нiж попереднi грунти, мають глибший гумусовий шар (55-65 см, у верхнiй частинi якого мiститься до 2,9-3,1% гумусу. Ці грунти мають кращу структуру, значний вмiст поживних речовин i тому iнтенсивно використовуються у сiльському господарствi. Для збiльшення поживних речовин у цьому грунтi необхiдне систематичне внесення органiчних i мiнеральних доорив. Чорноземи опiдзоленi розташованi в центральнiй i пiвденнiй частинах областi. Вони утворилися на вирiвняних плато пiд лiсовою i степовою рослиннiстю, мають глибокий гумусований шар (80-90 см), вмiст гумусу в верхньому горизонтi - 3,0-4,0%. Внаслiдок iнтенсивного використання поступово погiршуються властивостi цих грунтiв, насамперед структура i водно-повiтряний режим. Для пiдвищення врожайностi сiльськогосподарських культур необхiдне внесення органiчних i мiнеральних добрив, правильна органiзацiя сiвозмiн та iн. Найродючiшими в областi є чорноземи типовi. Вони утворилися на лесах i лесовидних суглинках пiд степовою рослиннiстю в пiвденно-захiдкiй i центральнiй частинах областi. Переважають малогумуснi (4-4,5% гумусу) i середньогумуснi (бiля 8% гумусу) чорноземи. Глибина гумусованого горизонту 80-90 см. Вони мають сприятливi фiзичнi властивостi, добре забезпеченi поживними речовинами. Лучно-чорноземнi грунти поширенi невеликими масивами по всiй територiї, але найбiльше - в захiднiй частинi областi. Вони сформувались на лесових вiдкладах давнiх долин та їх терас з неглибоким заляганням грунтових вод. Цi грунти мають глибокий гумусовий шар
(понад 90 см), значну кiлькiсть гумусу (5-6%) у верхньому горизонтi, багато поживних речовин i є сприятливими для вирощування рiзноманiтних сiльськогосподарських культур, особливо овочевих. Нижнi горизонти такого грунту оглеєнi у виглядi сизих i бурих плям, що створює несприятливi умови для росту плодових дерев. Тому для вирощування садiв цi грунти непридатнi. Лучнi утворилися на наносах в долинах рiк i балок у глибоких зниженнях на плато, де грунтовi води пiдходять близько до поверхнi. Як i чорноземи, мають глибокий гумусований шар (50-70 см), мiстять 4,5- 5,0% гумусу i багато поживних речовин. Але вони постiйно перезволоженi, i в них вiдбуваються процеси оглення. Основнi площi цих грунтiв зайнятi луками, розорюється незначна їх частина. Для використання пiд орнi землi їх треба осушити, але це не завжди ефективно. Лучно-болотнi грунти сформувалися в днищах балок i заплавах рiк - на перезволожених дiлянках. Вони подiбнi до лучних, але процеси оглеєння охоплюють всi шари грунту - аж до материнської породи. В верхньому шарi мiститься вiд 3 до 5% гумусу. Зайнятi луками. Болотнi поширенi в знижених дiлянках заплав, днищ балок i лощин стоку (переважно в пiвнiчнiй i центральнiй частинах областi). Вони утворилися на алювiальних вiдкладах при надмiрному зволоженнi пiд трав'янисто-моховою болотною рослиннiстю. Мають великий вмiст поживних речовин, але форм, якi доступнi для рослин, дуже мало. Використовувати цi грунти для сiльськогосподарського виробництва можна тiльки пiсля осушення. Дерново-пiдзолистi розмiщенi невеликими дiлянками в пiвнiчнiй
частинi областi. Вони сформувалися на пiсках, супiсках i суглинках пiд лiсовою рослиннiстю. Цi грунти найбiднiшi на гумус i поживнi речовини. Гумусовий горизонт становить 15-20 см, а вмiст гумусу 1,0-1,9%.
Грунт - безструктурний, вода проникає в глибокi шари i виносить з нього поживнi речовини. Близьке залягання грунтових вод зумовлює незадовiльний водно-повiтряний режим, що в перезволоженi роки призводить до загибелi сiльськогосподарських культур. Цi грунти мають високу кислотнiсть i тому необхiдне їх вапнування.
Для пiдвищення врожайностi сiльськогосподарських культур необхiдно також вносити органiчнi i мiнеральнi добрива. Дерново-карбонатнi грунти трапляються окремими дiлянками в тих частинах областi, де на поверхню виходять вапняковi й крейдянi породи. Найбiльше поширенi в пiвнiчнiй, пiвнiчно-захiднiй частинах областi
i в Приднiстров'ї. Вони мають неглибокий гумусовi/їй шар (З0-40 см), невеликий вмiст гумусу, але поживнi речовини є малодоступними для рослин. Внаслiдок того, що цi грунти залягають переважно на крутих схилах, їх недоцiльно розорювати, а краще використовувати як кормовi угiддя. Грунтовий покрив Хмельницької областi сприятливий для вирощування сiльськогосподарських культур лiсостепової зони. Значної шкоди родючостi грунтiв завдає водна ерозiя. Розвитку ерозiйних процесiв (утворенню ярiв) сприяє iнтенсивне розорювання схилiв горбiв. Площа еродованих земель безперервно зростає i становить зараз понад третину вiд земельних угiдь. Найiнтенсивнiше вiдбуваються ерозiйнi процеси на пiвднi областi, де значна частина земель розташована на горбах з великою крутизною схилiв. Вони посилюються там, де вирощують просапнi культури (овочi, цукровi буряки) i провадять оранку вздовж схилiв.
Для зменшення ерозiйних процесiв на таких дiлянках насаджують полезахиснi лiсосмуги, будують гiдротехнiчнi споруди, проводять поперечну оранку схилiв.