Газета "Проскурів".

Атомнi пристрастi.

КРИЧIТЬ "НI" ДОВГО ТА ГОЛОСНО.

АЛЕ ХТО ВАС СЛУХАТИМЕ...

Усе почалося в 1993-му. Вже тодi нiби було зрозумiло, що
нас чекає енергетична криза з постiйними вiдключеннями
електрики. Наприкiнцi 95-го в меморандумi про закриття
Чорнобильської атомної станцiї Україна причепила невеликий
хвостик до основної теми - Європа повинна допомогти
нещасному народовi, у якого забирають страшну атомну
цяцьку, й видiлити грошi на добудову блокiв на Хмельницькiй
та Рiвненськiй АЕС. Державна машина набирала обертiв, а всi
противники розвитку атомної енергетики мовчали. Принаймнi,
пишучи у 1996 роцi матерiал щодо АЕС, я ледве знайшла
людину, яка висловилась проти цiєї добудови. Як на мене,
"зеленi" просто втратили багато часу. Бо тепер усi їхнi
протести, як i майже стовiдсоткове "нi" населення дуже мало
впливатимуть на рiшення уряду та Свiтового банку
реконструкцiї та розвитку, який буде фiнансувати проекти
добудови. Оцi всi"проти", як сказано у постановi про
громадськi слухання щодо добудови блокiв, лише "вiзьмуть до
вiдома".

Утiм, природоохоронцi таки не втрачають надiї. I, мiж
iншим, пiднiмають лицарськi списи проти адмiнiстративного
танка, який зна собi лiзе, куди йому треба...

Сергiй Федоринчик, керiвник iнформацiйного центру
української екологiчної асоцiацiї "Зелений свiт":

- Наша органiзацiя, Нацiональний екологiчний центр України,
зарубiжнi природоохороннi органiзацiї об'єднались у
протиатомнiй компанiї. Хмельничани вже, певне, бачили наших
активiстiв на вулицях мiста. Їздили ми i районами, що
межують iз територiєю атомної. Багато людей проти добудови
блокiв. Дехто цiкавиться цiєю темою глибше - бо реально
народ не має iнформацiї щодо цих проектiв. Дуже мало кажуть
"так" новим атомним реакторам.

Усiм, здебiльшого, зрозумiло, що якщо щось станеться з
атомними, люди знову будуть кинутi напризволяще. Тому,
мабуть, не пiдтримують цю технократичну авантюру.

А ми не зупинимось на українських обговореннях проектiв
добудови ХАЕС та РАЕС. У груднi цього року екологи
влаштовують мiжнародний день дiй проти добудови реакторiв.
Будемо брати участь у демонстрацiях протесту в Європi,
органiзовуватимемо масовi пiкетування.

Попри все, фiнансування, а саме - видiлення ЕБРР 1,425
мiльярдiв доларiв - досить реальна штука. I наш уряд робить
все можливе й неможливе, аби виконати чотири обов'язкових
умови, що вiдкриють шлях iноземному капiталу. Керiвник
проекту по добудовi блокiв на Хмельницькiй та Рiвненськiй
АЕС компанiї "Енергоатом" Г.Созонов на зустрiчi iз
громадськiстю у Нетiшинi охарактеризував їх досить коротко:
"Перше - безпечнiсть. Проект постiйно доопрацьовується в
цьому напрямку. Найголовнiше, що реактори будуть
нечорнобильського типу. Друге - економiчнiсть. Її
прорахували зарубiжнi експерти. Трет† - мiнiмальний
екологiчний вплив. Поряд iз цим - процедура громадських
слухань щодо добудови реакторiв. I останн† - повинно бути
доведено, що "Енергоатом" здатен повернути кредити на
будiвництво". Созонов, до речi, привiз iз собою цiлу
делегацiю експертiв та спецiалiстiв-атомникiв, якi мали
переконати присутнiх у тому, що з тими чотирма пунктами у
нас все гаразд.

Схема нашого енергетичного успiху, на їх погляд, не дуже
складна. Добудуємо кiлька блокiв. Вiддамо - забираючи у
населення додаткових 0.3 вiдсотка плати за електроенергiю -
Заходу борги. I не будуть в українських хатах гаснути
"лампочки Iллiча".

Але чи все так просто, як його малюють? Багато екологiв та
незалежних захiдних експертiв думають iнакше. I досить
переконливо, треба сказати, думають. Ось, наприклад,
економiчний бiк атомної медалi. Тут у "фаворi" проблема
неплатежiв за спожиту електроенергiю. Борги постiйно
ростуть. Усе покриває бартер, який не дає реальних грошей.
Сам директор Хмельницької атомної станцiї М.Дудченко
зазначає: "Єдина можливiсть нашого вiдродження -
повернутися до розрахункiв грошима. Поки ми цього не
зробимо, то нiчого у енергетицi не змiнимо" (коли писала
цей матерiал, почула по радiо повiдомлення: страйкують
через велику заборгованiсть у зарплатi працiвники
Рiвненської атомної). Хiба зможемо ми у такiй ситуацiї
виплатити усi взятi кредити?

А вiд грошей, як вiдомо, залежить все. I, в тому числi,
якiсть будiвельних робiт, i безпечнiсть реакторiв. Для нас,
звiсно, краще взяти у Європи якомога бiльше коштiв i
побудувати все на належному рiвнi, висококласно. Тiльки
потiм тi суми замуляють...

Що ж будемо, врештi-решт, мати ми, рядовi українцi? Дешевшу
електроенергiю? Але якщо врахувати до її вартостi витрати
на реконструкцiї систем безпеки, на переробку та
захоронення ядерного палива (о, це зовсiм окрема тема), та
ще й нашi борги - усе виглядатиме не так привабливо.
Постiйне енергопостачання i свiтло у наших домiвках? Теж -
нi. Бо, як з'ясувалось, для цього зовсiм непотрiбнi
додатковi блоки. Працюють вони чи нi - цей чинник на
вимкнення електрики не впливатиме. Адже електроенергiю у
такi перiоди накопичують гiдростанцiї та тепловi блоки. Для
того, щоб довести їх до пуття державi також потрiбнi чималi
кошти. Вони, зi слiв того ж таки Геннадiя Созонова, значно
бiльшi вартостi добудови блокiв на АЕС. Точнiше кругленької
суми вистачить на те, аби реконструювати лише одну
Пiвденно-Українську гiдроакумулюючу станцiю. Утiм, така
модернiзацiя наявних ресурсiв справдi покращила б
енергетичну ситуацiю. Ось лише: чи рахував хтось, скiльки
потрiбно грошей на те, щоб пiдняти з колiн українськi
тепловi станцiї?..

Крiм того, у нас все було б добре iз свiтлом, якби ми
перейшли на енергозберiгаючi технологiї та альтернативнi
види енергетики... Ну, от, скажуть захисники атомних, зараз
пiде мова про мiфiчнi вiтрянi млини та енергiю сонця. Й про
те, що на Заходi усi вiдмовляються вiд тих злополучних
атомних реакторiв. Усi, крiм Францiї. I - матимуть рацiю.
Бо про це також потрiбно пам'ятати, щоб не нашкодити собi,
своїй землi та своїм нащадкам.

Тобiас Мюнхмаай†р, представник "Грiнпiсу", громадянин
Нiмеччини:

- У нашiй країнi зараз новий канцлер, а вiдтак - нова
полiтика. Причому, провiдне мiсце у нiй посiдає партiя
зелених. Одне iз найголовнiших рiшень останнього часу -
заборона усiх атомних станцiй. Уряд запропонує атомникам
пiдготувати програму виходу iз такого виду енергетики.
Вiдповiдний закон буде прийнято вже в 1999 роцi. Щоправда,
саме закриття станцiй i увесь пов'язаний iз цим комплекс
заходiв розтягнеться рокiв на 5-10. Але прорив -
неймовiрний, дуже важливий - у Нiмеччинi вже зроблено.

Зараз у країнi посилено педалюється програма "Енергетична
ефективнiсть". У цьому, мабуть, найбiльша рiзниця мiж
полiтикою в енергетичнiй галузi мiж нашими державами. Й у
тому, що у нас рахують кожну копiйку, а у вас - це видно
неозброєним оком - не бережуть того, що мають, та ще й
пiдписуються на чергове економiчне безглуздя з новими
атомними реакторами.

Ахiллесовою п'ятою добудови є тридцятикiлометрова зона.
Дарма, що головний проектувальник ХАЕС та РАЕС пан
Шандорович обурювався через те, що мешканцiв ближнiх до
атомних районiв називають заручниками. Й охрестив усе це
звичайнiсiнькою радiофобi†ю. У нас уже є печальний досвiд
чорнобильцiв, яких держава не здатна забезпечити усiм
необхiдним."Ми абсолютно голi перед ядерною небезпекою", -
говорили на нетiшинськiй зустрiчi представники
навколоатомних сiл та мiст. У славутчан i зараз проблеми з
теплом, в Iзяславi по кiлька разiв на день вимикають
електрику. Й вони за будь-яку цiну прагнуть виторгувати для
себе хоч якiсь соцiальнi гарантiї. Якщо вже атомнi монстри
пiд боком - то хоча б заплатiть за це! Проте - хто на те
зважатиме!? В Українi ж зовсiм не Японiя, де люди, що
постраждали вiд ядерного бомбардування живуть до
вiсiмдесяти рокiв, бо щомiсяця отримують по 800-900 доларiв
на лiкування та обстеження.

Якщо ж реактори таки виростуть бiля наших домiвок, можливо,
iз атомної ситуацiї варто хоч у якийсь спосiб витиснути
блага для регiону.

Володимир Назаров, доктор технiчних наук:

- Враховуючи державну вагу проблем розвитку атомної
енергетики на Українi пропоную докласти зусиль до
завершення будiвництва другого блоки Хмельницької АЕС у
1999 роцi! З 2000 року розпочати пiдготовку до спорудження
третього та четвертого енергоблокiв у новому варiантi -
чисто урановий (паливо без iзотопу урану-338) реактор
потужнiстю 500 МВт та двовальний турбоагрегат 92х250 МВт)
на кожний блок; введення третього та четвертого блокiв
пiдготувати до термiну виводу з експлуатацiї першого блока;
проектно передбачити можливiсть замiни першого блока на
модель, анологiчну четвертому блоку. Така послiдовнiсть
робiт, окрiм iншого, зумовлена вимогою обмеження потужностi
ХАЕС 2000 МВт електричних, перевищення якої може призвести
до незворотного техногенного руйнування довкiлля пiвночi
Хмельницької областi.

Задля прискорення добудови другого блока, участi у
спорудженнi третього та четвертого блокiв, а також у
подальшiй експлуатацiї ХАЕС з виключенням будь-якого
пiдприємницько-комерцiйного посередництва iз сфери
постачання енергоресурсiв та збуту енергiї, бажано
заснувати державно-регiональний холдинг за участю АТ
"Концерн "Енергiя". Розгортання на Подiллi дiяльностi АТ
"Концерн "Енергiя" сприяло б подоланню загальної
економiчної кризи, розвитку не тiльки електроенергетики, а
й машинобудування, переробної та харчової промисловостi,
будiвельної iндустрiї, тобто - формуванню регiонального
простору економiчного зростання.

Iще одним величезним мiнусом подальшого розвитку атомної
енергетики є вiдходи. За попереднiми планами їх будуть
зберiгати та переробляти десь на територiї закритої
Чорнобильської станцiї. Тобто, Чорнобиль й надалi
залишатиметься больовою точкою нашої землi. Iще рокiв зо
сто. Допоки тi радiоактивнi вiдходи не вiдправлятимуться
ну, кудись, припустимо, в космос.

Уся ця iсторiя з атомними чомусь нагаду† менi вiдомий
фiльм, "Казино" iз Лайзою Мiнеллi. Точнiше - її танець i
пiсню: "Мани, мани, мани" (себто - грошi, грошi, грошi).
Хтось обтикатиме нашу землю реакторами i нагрiватиме на
цьому руки. Хтось робитиме на цьому кар'єру. Ми ж, iз
роззявленими ротами, заклопотанi, затурканi своїми
щоденними турботами, будемо лише спостерiгати явлення нових
реакторiв народу...

Добре, що пiсля цiєї фрази можна поставити багато крапок.
Як надiю. Тiльки б не останню.

Т.КОЛЕСНИЧЕНКО.