Khmelnitsky online - Розселення

Розселення
Населення Хмельницької областi проживає в рiзних за величиною та функцiями поселеннях, якi становлять мережу розселення. Вона складається iз 1454 населених пунктiв, що досить рiвномiрно розташованi на територiї (в середньому 1 поселення припадає на 14 кв. км територiї). Найбiльша щiльнiсть поселень в Бiлогiрському i Волочиському районах, найменша - у Вiньковецькому i Полонському. Основу мережi розселення складають 37 мiських поселень - 13 мiст i 24 селища мiського типу (смт). Одне мiське поселення припадає в середньому на 557 кв. км територiї областi. Населенi пункти, якi в даний час є мiськими, виникли переважно в середньовiччi: 6. поселень у Х-ХII ст., 23 - у XIV-XVI ст. Лише 4 поселення були заснованi в XVIІ-ХVIІІ ст. i стiльки ж - у XX ст. (селища Дунаївцi, Лозове, Вiйтiвцi i Наркевичi). Будувались мiськi поселення на берегах рiчок. Найбiльше їх - на Горинi та Пiвденному Бузi, i лише Ярмолинцi, Вовковинцi i смт Дунаївцi виникли на вододiлах. У другiй половинi XIX - на початку XX ст. через бiльшiсть мiських поселень пролягли залiзницi. В пiслявоєнний перiод спостерiгався швидкий розвиток економiчної бази мiських поселень, насамперед за рахунок промислового будiвництва. Це призвело до зростання людностi бiльшостi з них, яке подекуди було досить стрiмким. Зокрема, чисельнiсть населення Теофiполя, Волочиська, Хмельницького, Понiнки за 1970-1994 pp. збiльшилась у 2-3 рази, Кам'янця-Подiльського, Красилова, Старокостягiтинова, Деражнi, Славути - в 1,5-2 рази. На мiсцi невеликого села в останнi десятилiття виникло сучасне мiсто атомникiв Нетiшин, люднiсть якого перевищила ЗО тис. чол. Джерелами росту мiського населення були: мiграцiйний приплив iз сiльської мiсцевостi та iз-за меж областi (наприклад, прибуття вiйськовослужбовцiв iз сiм'ями в Старокостянтинiв); додатний природний прирiст населення; включення в межi мiст прилеглих поселень (наприклад, новi мiкрорайони обласного центру - Ракова, Книжкiвцi, Ружична, виникли на мiсцi однойменних сiл). У результатi цього мiське населення областi в 1993 p. вперше перевищило за чисельнiстю сiльське, досягнувши нинi 51% вiд загальної його кiлькостi. Цей показник поступається середньому по Українi, однак розрив мiж ними постiйно скорочується.
П'ята частина мiських поселень втрачає свою люднiсть. Це - невеликi селища мiського типу, якi знаходяться на периферiї областi чи районiв, мають незручну транспортну доступнiсть до найбiльших економiчних центрiв областi i в яких останнiм часом не велося промислового будiвництва. В даний час в областi е два великих мiста - Хмельницький i Кам'я-нець-Подiльський, 7 середнiх i 4 малих. Усi селища мiського типу за люднiстю належать до малих поселень. У великих мiстах сконцентровано близько половини мiського населення областi, в обласному центрi - третина. Мiста виконують рiзноманiтнi функцiї. Найбiльш повний їх набiр мають Хмельницький i Кам'янець-Подiльський (промисловi, транспортнi, торгово-розподiльнi, адмiнiстративнi, органiзацiйно-господарськi, соцiально-побутовi, культурно-освiтнi тощо). Однак, якщо в першому частки зайнятих у виробничiй i невиробничiй сферах приблизно однаковi, то в другому рiзко переважають зайнятi на виробництвi (насамперед у промисловостi). Кам'янець-Подiльський е також великим iсторико-культурним центром.
Усі райцентри виконують органiзацiйно-господарськi i культурно-побутовi функцiї в межах своїх районiв. Окремi з них видiляються промисловими (Дунаївцi, Городок, Красилiв, Попонне, Славута), i промислово-транспортними функцiями (Шепетiвка - найбiльший залiзничний вузол областi). Одним з найбiльших промислових центрiв стає м. Нетiшин. Селища мiського типу виконують промисловi (Понiнка, Грицiв, Чорний Острiв, Лозове), промислово-транспортнi (Наркевичi, Закупне, Ямпiль), промисловi i рекреацiйнi (Сатанiв, Меджибiж) функцiї. Населення селищ зайняте також у сiльському господарствi. Сiльське розселення має значно чисельнiшу i щiльнiшу мережу поселень, однак в них проживає менше половини всього населення (49% в 1994р.). За 1970-1994 pp. область втратила бiльше третини свого сiльського населення, причому зменшення його чисельностi iз згаданих вище причин спостерiгалось в усiх районах. Процеси депопуляцiї сiльського населення найбiльше торкнулись Славутського, Деражнянського, Iзяславського, Красилiвського, Летичiвського, Старокостянтинiвського, Волочиського i Полонського районiв, тобто здебiльшого тих, де швидко росли мiськi поселення в результатi iндустрiалiзацiї. Багато сiльських мешканцiв переселялось i в iншi мiста, насамперед, у Хмельницький, Кам'янець-Подiльський, Нетiшин. В областi переважають малi села (до 500 мешканцiв). Кiлькiсть середнiх (вiд 500 до 1000) i великих (понад 1000 чол.) сiл менша. Середня люднiсть сiльського поселення становить 530 чоловiк. Найбiльше середнiх i великих сiл зустрiчається в пiвденних районах областi i в Хмельницькому районi (т.зв. "села-спальнi", населення яких працює в обласному центрi). Населенi пункти областi та її окремих частин зв'язанi мiж собою чисельними зв'язками (виробничими, господарськими, трудовими, адмiнiстративними, культурно-побутовими та iн.), в результатi чого формуються системи розселення рiзних територiальних рiвнiв. Хмельницька обласна система розселення складається з трьох пiдобласних (Хмельницька, Кам'янець-Подiльська, Шепетiвська), кожна з яких об'єднує кiлька районних систем розселення. У склад кожної з районних входить кiлька пiдрайонних, очолюваних мiськими поселеннями або великими селами; вони ж складаються з елементарних систем розселення, що об'єднують поселення сiльських i мiських Рад.